| Концептуальні засади розробки регіональних програм соціально-економічного і культурного розвитку |
| Написав Bіктор Дем`яненко | |
| 18.05.2009 | |
Динаміка розвитку сучасного суспільства визначається ефективністю інноваційних процесів, що відбуваються в різних сферах життя. Розширення і розвиток інноваційної діяльності стає одним з найважливіших системних чинників підвищення рівня конкурентноздатності та національної безпеки країни.
Як показує світовий досвід, лідерські позиції в технологічному та соціально-економічному розвитку займають саме ті країни, які мають розгалужену та ефективно функціонуючу інноваційну інфраструктуру і використовують її в усьому діапазоні створення та реалізації новацій.
У економічно розвинутих країнах світу функціонують понад 3 тисячі технологічних парків, інноваційних центрів, бізнес-інкубаторів, венчурних фондів, центрів трансферу технологій, технополісів та інших інноваційних структур, що складають основу національних інноваційних систем і є каталізаторами інноваційного розвитку. В Україні інноваційна інфраструктура є малорозвиненою, не охоплює усі ланки інноваційного процесу і не має системності у забезпеченні відповідними послугами у сфері інноваційної діяльності. формовано лише окремі елементи інноваційної інфраструктури – зареєстровано і діє 8 технопарків, розпочали діяльність кілька регіональних інноваційних центрів та бізнес-інкубаторів. З них, лише технологічні парки реалізують інноваційні проекти за стратегічними пріоритетними напрямками інноваційної діяльності і користуються фінансовою підтримкою держави. Практично відсутньою є в інноваційному середовищі діяльність венчурних фондів та центрів трансферу технологій. Не знаходить належної підтримки діяльність винахідників, раціоналізаторів, науковців, що мають завершені науково-технічні розробки. Недостатньо реалізується освітній та науковий потенціал, насамперед вищих навчальних закладів, у сфері інформаційно-комунікаційних, високих технологій тощо. Так, Україна займає 4-ту позицію в світі за кількістю сертифікованих програмістів, проте цей інтелектуальний ресурс не реалізовано в національних інтересах. Не використовуються в повній мірі інформаційні ресурси системи науково-технічної та економічної інформації – бази даних технологій, науково-технічних досягнень, трансферу технологій тощо. Головною стратегічною метою державної науково-інноваційної політики є підвищення глобальної національної конкурентоспроможності або підтримка високого рівня життя нації за рахунок використання ефективних технологій, переваг міжнародного розподілу праці та забезпечення лідерських позицій на світових ринках за рахунок постійного підвищення кваліфікації кадрів і вдосконалення інноваційних механізмів. В цьому напрямку слід зазначити недосконалість правового забезпечення при вирішені проблем інноваційного розвитку економіки та соціальної сфери України. Зокрема, вдосконалення понятійного апарату інноваційного законодавства повинно синхронно супроводжуватися розробкою правових форм державного стимулювання інноваційної діяльності. У зв’язку з цим необхідно розробити нові правові засоби інвестиційного забезпечення інноваційних проектів та програм науково-технічного розвитку. Потребують розробки та трансформації до Закону України «Про інноваційну діяльність» класифікації інновацій в залежності від рівня їх новизни, прогресивності та масштабів застосування. Необхідна юридична гармонізація єдиного суб’єкт-об’єктного складу інноваційної діяльності і розширення стадій інноваційного процесу. Відсутні в Законі України «Про інноваційну діяльність» правові ознаки інноваційного продукту (наукоємкість, технологічність, конкурентоспроможність). Не передбачена видача державних охоронних документів. Потрібно розширення об’єктного складу інноваційного продукту за рахунок включення до нього комп’ютерних програм. Для вдалої реалізації любого проекту необхідна відповідна мотивація його учасників. Такою мотивацією перш за все є патріотизм. Патріотизм складає найважливішу ціннісну основу будь-якого, самого демократичного суспільства і виступає не лише інтегруючим початком, а й суттєвим внутрішнім мотивом для саморозвитку і розкриття всіх потенціальних соціальних можливостей в духовній, економічній і соціальній сферах життя суспільства. Наразі увага приділяється лише українській мові та історії України, зокрема формуванню України, як держави у сфері геополітичних відносин, політичним лідерам сьогодення та героям-борцям за незалежність України часів УНР. Національна ідея, чомусь, сфокусована лише на незалежність країни, яка вже стала самоціллю. Практично без уваги залишаються повага та любов до батьків, рідного міста, села, досягнення українців у науці й техніці, питання самоідентифікації громадянина, професіоналізму тощо. У сьогоденному житті поняття патріотизму розуміється по-різному і не рідко використовується політичними силами з метою маніпулювання свідомістю громадян. Це часом призводить до тяжких наслідків, що набувають вигляду національного шовінізму або цілковито відокремлених від розуміння реальних обов’язків патріота, уявлення і поведінки. Правовий зв’язок між державою та громадянином визначається нормативно-правовими актами через систему їх взаємних прав і обов’язків. У той же час морально-психологічні та морально-етичні аспекти цього питання, і в першу чергу – патріотизму, поки-що перебувають за межами суспільних процесів. Концептуальні засади розробки регіональних програм соціально-економічного та культурного розвитку спрямовані на подолання проблем: 1. Недосконалість нормативно-правового, організаційного, фінансового, кадрового та інформаційного врегулювання національної(регіональної) системи розробки та впровадження інноваційних технологій: • відсутність механізмів належного інвестування та венчурного фінансування для здійснення масштабних технологічних змін; • безсистемність та непослідовність в реалізації державної інноваційної політики; • заорганізованість процедури державної реєстрації, ліцензування, сертифікації, системи контролю та дозвільної практики, регулювання орендних відносин; • недостатність висвітлення у засобах масової інформації питань наукових досліджень та винаходів у сфері природничих наук. 2. Нерозвиненість інноваційної інфраструктури, яка не охоплює усі ланки інноваційного процесу і не має системності у забезпеченні відповідними послугами у сфері інноваційної діяльності: • відсутність можливості вирішувати на місцях завдання функціонально повного інноваційного циклу: від розробки інноваційної пропозиції, маркетингу і техніко-економічного обґрунтування до впровадження та комерціалізації новацій; є практично відсутні інноваційні структури: технологічні парки, інноваційні центри, бізнес-інкубатори, венчурні фонди, центри трансферу технологій, технополіси, що складають основу національних інноваційних систем економічно розвинутих країн світу. 3. Надмірна лояльність органів державної влади до діяльності релігійних об’єднань та молодіжних субкультур, що призводить до регресу у науково-дослідницькій сфері, перешкоджає формуванню любові до знань, прагнення до нових відкриттів, впровадження раціоналізаторських рішень у практику. • Релігійне життя в Україні представлене 55 віросповідними напрямками, в межах яких діють майже 34 тис. релігійних організацій, зокрема, 32,5 тис. релігійних громад, 82 центри та 246 управлінь, 420 монастирів, 333 місії, 74 братства, 192 духовних навчальних закладів, 12,7 тис. недільних шкіл (http://www.mfa.gov.ua). Для порівняння, на початок 2008/2009 навчального року в Україні діє 20 047 денних загальноосвітніх навчальних закладів системи Міністерства освіти і науки України (без спеціальних загальноосвітніх навчальних закладів) де навчаються 4438 тис. учнів ( http://www.mon.gov.ua); • молодь виховується на штучно створених закордонних субкультурах, на атрибутах «чужих» держав, тим самим культивуючи «чужу» культуру. 4. Надмірна гуманітаризація освіти, зниження якості надання та сприйняття освітніх послуг: • пріоритетне значення надається гуманітарній підготовці, яка спрямовується аж ніяк не на виховання індивіда, як активного і вольового суб'єкта, здатного до самостійних зусиль у навчанні. Сучасні методи викладання гуманітарних дисциплін частіше затемнюють зміст, ніж розкривають його. Це добре відчувається на прикладі студентів, які спроможні переказати все те, що їм викладали, але не в змозі використати здобуті знання у новій ситуації, їх знання скоріше визначаються шириною обхвату, ніж глибиною розуміння. Природничі науки відходять на другий план, перетворюються на допоміжні, стають малозначущими; • основні навчальні дисципліни, до яких належить і гуманітарний цикл, за своєю концептуальною основою і змістом є такими, що не відповідають вимогам сучасності. Це виявляється в тому, що побудова навчального матеріалу має переважно оглядово-інформаційний характер, не відкриває реальних можливостей для передачі особистісно-орієнтованих знань, необхідного досвіду (не приділяється належної уваги філософії, психології, етиці поведінки, естетиці, тим більше їх практичній складовій застосування, а не історії розвитку та становлення цих наук ); • для України згубною є існуюча ситуація, коли ВНЗ зі слабкою дослідною базою готують фахівців і співробітників вищої кваліфікації, які не «доходять» до наукових досліджень або швидко залишають цю сферу після захисту дисертації. • низький рівень якості знань викладачів, спричинений наднизьким рівнем поведінки учнів та світоглядною обмеженістю, абсолютна відсутність суспільної поваги до знань та досвіду, всеохоплюючий нігілізм та політиканство; • недостатнє приділення уваги засобами масової інформації питанням пов'язаними з освітньо-виховним процесом. 5. Низький рівень організації патріотичного виховання, відсутність у культурно-масових заходах освітньо-виховного елементу: Патріотичне виховання - це сфера духовного життя, яка проникає в усе, що пізнає, робить, до чого прагне, що любить і ненавидить людина, яка формується.
• відсутні механізми економічного стимулювання суб’єктів господарської діяльності, що здійснюють реальну підтримку заходів ветеранських, молодіжних та дитячих громадських організацій, направлених на формування патріотичних якостей; Варіанти вирішення
З метою забезпечення якісного нормативно-правового, організаційного, фінансового, кадрового та інформаційного врегулювання національної(регіональної) системи розробки та впровадження інноваційних технологій необхідно:
З метою розвинення інноваційної інфраструктури, яка охоплювала б усі ланки інноваційного процесу і мала б системний характер у забезпеченні відповідними послугами у сфері інноваційної діяльності:
З метою прогресу у науково-дослідницькій сфері, формуванню любові до знань та прагнення до нових відкриттів, впровадження раціоналізаторських рішень у практику у громадян, а особливо у молоді:
З метою розвитку природничих наук, підвищення якості надання та сприйняття освітніх послуг:
• визначити механізми економічного стимулювання суб’єктів господарської діяльності, що здійснюють реальну підтримку заходів ветеранських, молодіжних та дитячих громадських організацій, направлених на формування патріотичних якостей ( забезпечення надання дешевих довгострокових кредитів, податкові преференції, інформаційна підтримка тощо);
Завантажити роботу у повному обсязі |
| < Попередня | Наступна > |
|---|
Останні коментарі
- Венчурный портал - это интересно. Может хоть как-то удастся ... детальніше...
10.05.10 21:09
від Юля - Безперечно, Ви маєте рацію, Олю. Адже навчання (так само як ... детальніше...
08.02.10 22:08
від Bіктор Дем`яненко - Надзвичайно актуальний аналіз, зважаючи на сумні висновки ві... детальніше...
08.02.10 19:57
від Ольга - Агресивно...
детальніше...
20.01.10 19:54
від Bіктор Дем`яненко - точно не таке як ви детальніше...
20.01.10 19:44
від Vita


