Ознайомившись з проектом Закону України "Про державну службу " розміщеним на офіційному сайті Головного управління державної служби України, у мене особисто виникло враження, що за вікном 1918 рік , Україна робить перші "незалежні" кроки, намагається розробити свої перші нормативно-правові акти, не маючи досвіду, використовуючи метод спроб та помилок. До того ж мені проект видався досить заполітизованим.

Пропоную до Вашої уваги невеличкий аналіз статей проекту, які у мене викликають запитання або зауваження:

Стаття 1. Державна служба та державний службовець

1. Державна служба - публічно-правовий інститут... 

- не зрозумілою є необхідність слова "публічний":

§         адже право це і є система норм та правил поведінки у суспільстві, встановлених або санкціонованих державою (тобто фактично правила поведінки встановлені народом для народу);

§         якщо обґрунтувати необхідність "публічності" тоді всі нормативні акти, які готуються в органах державної влади (тобто держслужбовцями) теж необхідно називати публічними нормативно-правовими актами!

§         Якщо влада є публічною, і держслужбовці надаватимуть публічні послуги, тоді як буде називатись Будинок рад?

2. Державний службовець - особа, що перебуває у публічно-правових відносинах з державою і займає в органах виконавчої влади та інших державних органах, у тому числі їх апараті (далі - органи державної влади) посаду державної служби...

 - Займати посаду державної служби - кострубато звучить, у діючому законі дане визначення, я гадаю, є більш вдалим.

Стаття 2. Сфера дії Закону

2. Дія цього Закону не поширюється на:

1) Президента України, членів Кабінету Міністрів України, народних депутатів України, заступників міністрів;

2) працівників патронатних служб Президента України, членів Кабінету Міністрів України, народних депутатів України;

3) працівників прокуратури, яким присвоюються класні чини, та суддів;

4) працівників органів державної влади, що виконують допоміжні функції та функції з обслуговування;

5) працівників державних підприємств, установ та організацій;

6) військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ та інших органів, яким присвоюються спеціальні звання.

- У наведеному переліку відсутні органи місцевого самоврядування - дія закону поширюється і на них?

Стаття 3. Основні принципи державної служби

5)політична нейтральність та лояльність - утримання державного службовця від демонстрації власних політичних поглядів та свого ставлення до політичних партій, недопущення їх впливу на виконання службових обов'язків, підпорядкованість діяльності державного службовця політиці законно обраних Президента України, Верховної Ради України та законно сформованого Кабінету Міністрів України; )

• На мою думку, політична нейтральність означає  - як відсутність членства у будь-якій партійній організації так і абсолютна відсутність будь-яких форм вираження власних політичних поглядів при виконанні службових обов'язків.

І взагалі, політична нейтральність та лояльність  - це, я вважаю, два взаємовиключаючі поняття:  лояльність - це і є показник політичної нейтральності у даному контексті.

(ЛОЯЛЬНИЙ, -а, -е. 1. Який тримається в межах законності (іноді лише формально). // Який свідчить про таку поведінку. 2. Який коректно, доброзичливо ставиться до кого-, чого-небудь.( www.slovnyk.net)

Якщо ж "лояльність" введено для акцентування уваги на законності дій, тоді членство держслужбовців у партії зводиться до абсурду: будь-яка форма проведення партійних зборів партій, які є чи-то де-юре, чи де-факто опозиційними, навіть у позаробочий час, суперечать цьому ж пункту.

• Щодо ".. законно обраних Президента України, Верховної Ради України та законно сформованого Кабінету Міністрів України " я розумію так, що чи то Президент, чи то Уряд або вони є  - або їх немає, адже, якщо Президента обрано, або сформовано Уряд - то на законних підставах, якщо ні - то такі інститути не можуть носити відповідні назви, їх просто не існує. В іншому разі треба підставляти слово "законно" до всіх державних утворень і не тільки. (законно обраний міський голова, законно створений виконком і т.д.)

Стаття 9. Затвердження класифікації посад

Класифікація посад державної служби не обов'язково відповідає назвам посад в органах державної влади.

- Не зрозуміло, яким чином можна буде з упевненістю класифікувати ту чи іншу посаду, з метою занесення правильного запису до трудової книжки, здійснення фінансових розрахунків тощо.

Стаття 14. Лояльність та політична нейтральність державних службовців

1. Державний службовець у межах своїх повноважень повинен об'єктивно і неупереджено виконувати накази (розпорядження) осіб, яким він підпорядкований, незалежно від партійної приналежності цих осіб та особистих переконань державного службовця.

 - Суперечить п.5 ст.3, п.10 ст.12, пп.2,3 ст.14 цього ж закону.

2. Державний службовець не може демонструвати свої політичні погляди та вчиняти інші дії, що будь-яким способом можуть засвідчувати його особливе ставлення до певних політичних сил, партій, блоків.

3. Державний службовець не має права брати участь в утворенні  політичних партій і блоків, бути їх членом, організовувати та брати участь у страйках.  

- Не має права бути членом тільки в новоутворених партіях та блоках?

4. Державному службовцеві забороняється брати участь у передвиборній агітації за інших кандидатів. Для участі у виборах до органу державної влади або місцевого самоврядування у якості кандидата державний службовець повинен отримати дозвіл відповідно до цього Закону.

- Суперечить ст. 38 Конституції України (ст.38 Громадяни мають право брати  участь  в  управлінні державними справами, у всеукраїнському та  місцевих  референдумах, вільно обирати і бути  обраними  до  органів  державної  влади  та органів місцевого самоврядування. Громадяни користуються рівним  правом  доступу  до  державної служби, а також до служби в органах місцевого самоврядування)

( Обговорення проекту:

• http://www.guds.gov.ua/control/uk/xforum/messages?order=desc&xtopicId=145531
• http://magistriv.net/index.php?option=com_fireboard&Itemid=142&func=view&catid=6&id=33#33)