РЕАЛІЇ ВЛАДИ

Не вір жіночим обіцянкам,
Вони як листя в сильний вітер,
Із вуст чарівної панянки
І просто так собі злетіти.

Не вір політикам ніколи,
Вони майстри байки сплітати,
Аби посісти на престолі,
Що хочеш можуть обіцяти.

Підняти пенсії стареньким,
Позбутись власних привілеїв,
Врятують Україну-неньку,
Аби дістатись до портфелів.

Вони й тримають обіцянки,-
Три роки треба лиш чекати,
І довгожданної надбавки
Копійок десять будеш мати.

Немає віри в Україні,
Бог відвернувся від народу,
Сусіди всі живуть щасливо,-
Лиш ми товчем у ступі воду.

Товчемось на одному місці,
Вже другий ось десяток літ,
Чуєм щодня ми прикрі вісті,-
Парламент - цирк на цілий світ.

Набрались позик за кордоном,
Й не знати, де уже поділи,
Будують фабрики, заводи,
А ми пропили та проїли.

Доколи буде це тривати?
Чи ми не гідні мать державу?
Скільки людей і ще цькувати,
Щоб відродить прадавню славу?!

28.11.09

"Не вір жіночим обіцянкам,
Вони як листя в сильний вітер" теж саме можна про чоловіків сказати!!!))